Зате в бахілах. В яку Європу ми зібралися?

3


















Таке враження, що всі, хто збиралися в Європу, давно вже в ту Європу поїхали.

Товариш, наслухавшись моїх розповідей про те, що дорослі повинні робити щеплення від дифтерії кожні 10 років, взяв дружину, дорослого сина і відправився в поліклініку.

(Вирішив написати про це, оскільки історія дивно збігається з численними розповідями в повідомленнях електронної пошти. Але то ж бездушний інтернет, а це жива людина, якому на 100% довіряю…)

— Хочу зробити щеплення від дифтерії, куди йти?

— Є у нас платний центр імунопрофілактики, але теоретично вакцини для дорослих повинні бути безкоштовно в кожній поліклініці — зайди, дізнайся.

Пішов дізнаватися. Невелика поліклініка в передмісті обласного центру. Діалог з медсестрою:

— Хочу зробити щеплення від дифтерії.

— Ви що, серйозно?

— Так, серйозно. Вакцина є?

— Дивно, у нас ніхто не прищеплюється — і я не щеплена, і лікарі… Вакцина є, індійська, напевно експериментальна.

— Так можна завтра зранку приїхати щепитися?

— Ну, можна, якщо ви не боїтеся наслідків.

Вранці приїхали. Медсестра:

— Не передумали? Дивіться, щоб не пошкодували потім.

Прийшов (прийшла) лікар:

— А мені вчора медсестра казала, що якийсь мужик цікавився щеплення від дифтерії. Я думала, жартує.

Прийшов (прийшла) головний лікар:

— Вирішила подивитися, хто це такий сміливий, ви ж у нас перші…

Щеплення зробили, попередили, що якщо буде дуже погано (а швидше за все, буде дуже погано), щоб на них не скаржилися — самі напросилися.

***

Три слова про поліклініці:

Чудовий ремонт, новенькі вікна, свіжа фарба. На кожних дверях оголошення: «Вхід тільки в бахілах». Спека страшна.

— Ви б хоч вікно відкрили, дихати ж нічим.

— Та ви що, це ж поліклініка! Тут не можна протяг.

***

Тепер мої умовиводи, тезово.

В яку Європу ми зібралися? Таке враження, що всі, хто збиралися в Європу, давно вже в ту Європу поїхали. Ми підемо іншим шляхом! Зате в бахілах.

Якщо за рік до спалаху кору вас попереджають про необхідність прищеплювати дітей, але переважна більшість чекає епідемії, більше того, навіть коли епідемія спадає, так все те ж переважна більшість чекає доброго ангела в білому халаті, який буде особисто вас вмовляти прищепити дитину. Тільки за минулий тиждень в країні захворіло на кір більше тисячі чоловік! Плювати. Почекаємо.

Дифтерія? Плювати, почекаємо. Якщо медсестра прищеплювального кабінету чекає, лікарі з головним лікарем чекають, так і ми почекаємо.

Міністр охорони здоров’я написала про те, що бахіли — це насмішка над здоровим глуздом і ніде, за межами операційних та палат з особливим режимом стерильності, вони не потрібні. Плювати нам на вашого (нашого) міністра. І не треба протягувати ваші хижі руки до нашого бахилочному бізнесу.

Оголошення про «вхід тільки в бахілах» — чому б не написати! Це ж наш відсоток від продажів. А чому б не написати на кожній двері: «Увага! Дорослі повинні робити щеплення від дифтерії кожні 10 років. Вакцина є. Вакцина безкоштовно». А сенс писати? Це ж вони попруть натовпом, купа бруду, роботи більше, гроші ті ж.

Яка може бути демократія в медицині? Ви і справді вважаєте, що населення в найкращих демократичних традиціях буде сама вирішувати, провітрювати у поліклініці чи ні, мочити Манту чи ні, колоти антибіотики в попу або ковтати, лікувати стенокардію корвалолом або валідолом? Давайте взагалі проведемо референдум і запитаємо: пристібатися в автомобілі чи ні? Садити дитину в дитяче автомобільне крісло або нехай у мами на ручках? А то ж явно порушують наші права!

Тобто дискусія на тему пристібання недоцільна, а на тему дифтерії навіть сенсу немає ніякого починати з’ясовувати стосунки! Це ж все змова виробників вакцин? Народ не помиляється?

Ще раз: у вас ніхто не питав — чи хочете ви пристібатися чи ні. Наука, статистика, досвід довели ефективність ременів безпеки. І держава вирішила: пристібатися. Не хочете? Штраф. А інакше з вакцинацією? Що кажуть наука, статистика, досвід? Кажуть, що ефективність набагато вище, ніж ефективність пристібання. Так що не так? Все не так! І державі, і людям наплювати. На себе. Ми ж особливо толерантні європейці.

Спочатку вакцинація, і лише потім — пенсія, доступ до банківського рахунку, працевлаштування, безвиз і т. д. Але жахливо недемократично це все. Ховати дітей набагато більш демократично.

І звичайно ж у всьому винне Міністерство охорони здоров’я (окремий привіт особливо демократичним ЗМІ, які почнуть мене цитувати саме з цього пункту).

P. S. Товариш, з якого я почав свою розповідь, запитав у мене про те, як можна заразитися дифтерією. Я почав лекцію: повітряно-крапельним шляхом — від носія дифтерійної палички, від хворого. Ще розповів про стійкість збудника у зовнішньому середовищі — дифтерійна паличка стійка до низьких температур: в осінньо-зимовий період може до 5 місяців зберігати свою активність, у висохлій слизу до 4 місяців живе…

Коли в 1991 році я прийшов завідувати дифтерійним відділенням, мав нагоду багато спілкуватися з лікарями, які ще в 30-ті роки минулого століття лікували цю дифтерію. Пам’ятаю страшну історію (в якості ілюстрації стійкості дифтерійної палички) про те, як п’ятирічний дитина померла від дифтерії, а батьки здали в комісійний магазин його улюбленого плюшевого ведмедика (боляче було дивитися, а тоді все непотрібне в комісійні магазини віддавали). А через 2 місяці у відділення поступила дівчинка з дифтерією і цим плюшевим ведмедиком у руках.

Сьогодні у мене і своїх історій вистачає.

Хлопці, ви, по шляху в Європу, заходьте все-таки в поліклініку! Товариш, наслухавшись моїх розповідей про те, що дорослі повинні робити щеплення від дифтерії кожні 10 років, взяв дружину, дорослого сина і відправився в поліклініку.

Діалог з медсестрою:

— Хочу зробити щеплення від дифтерії.

— Ви що, серйозно?

— Так, серйозно. Вакцина є?

— Дивно, у нас ніхто не прищеплюється — і я не щеплена, і лікарі… Вакцина є, індійська, напевно, експериментальна.

— Так можна завтра зранку приїхати щепитися?

— Ну, можна, якщо ви не боїтеся наслідків.

Facenews