Хто, хто у Frauenhaus живе. Як виглядає секретний німецький центр для жінок

0














Франківчанка Лілія Звончук рік пропрацювала у засекреченому німецькому центрі для жінок, які постраждали від насильства. Каже, надивилась і наслухалась такого, що вже нічим її не здивуєш.

Тримати язика за зубами

Навесні цього року тендітна й страшенно позитивна Ліля Звончук повернулася до Івано-Франківська з Німеччини. Там рік працювала в незвичному соціальному центрі Frauenhaus, що дослівно перекладається – дім для жінок. Вона була там соцпрацівником та перекладачем, бо знає п’ять мов, пише Репортер.

Розповідає, що подібні центри є в кожному німецькому місті. Вона працювала у місті, яке за розмірами подібне до Калуша.

Центр – звичайний особняк, розташований між десятками таких самих споруд. У всіх працівників підставні імена і підставне ім’я на поштовій скриньці. Також задля безпеки кожні п’ять років будинок орендують в іншому місці.

На першому поверсі було бюро, а на другому — близько сім кімнат з ваннами, кухнями. Там жили жінки, яких привозила поліція, й лише копи знали, де той центр.

Усе було настільки засекречено, що колеги між собою не мали права називати свої справжні імена. Все для того, аби жінки, коли потім вийдуть з центру, не могли про них розказати. Просто було чимало випадків, коли чоловіки шукали тих жінок і могли помститися соцпрацівникам.

«За моєю начальницею якось був «хвіст», — говорить Ліля. – Вона зателефонувала в поліцію, але все обійшлося».

За словами Лілі, у Львові також пробували зробити щось подібне. «Але українці не вміють тримати язика за зубами, – вважає дівчина. – Цього в нас не забереш. Я більш ніж упевнена, що ті німці, які жили поблизу нашого центру, знали про нього, але мовчали».

Чотири подушки

У Frauenhaus жінки отримують притулок, юридичну допомогу, якщо треба, могли отримати розлучення чи оформити соціальну допомогу. Також з ними працюють психологи.

«У нас було багато жінок, які потерпіли від насильства, зґвалтування, але найбільше вразила одна німка, – розповідає Ліля. – Замкнена, постійно дивилася в підлогу й ні на що не реагувала. Я думала, що з нею робили якісь страшні речі. А виявилося, що чоловік просто принижував її словами, мовляв, нерозумна, некрасива. Було дивно, що жінки, яких били, швидше відходили, ніж ця».

Серед підопічних центру були здебільшого німкені. Ще багато туркень, а також жінок зі Східної Європи. Ліля розповідає про українку – 40-річну вчительку, яка на сайті познайомилась з 70-річним німцем. Приїхала до нього, одружилися, наче все нормально, а потім той робив з нею, що хотів.

«Не витримала й утекла до нас, – говорить Ліля. – Той німець так усе закрутив, що навіть подав на неї в поліцію, ніби вона його б’є. Ми захищали її. Я перекладала ті всі жахливі збочення».

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки