Вакарчук: Час дійсно ще є, але його залишається все менше. І годинник цокає…

4


















Хотів би поговорити з вами про важливі речі.  Про те, що саме ми разом маємо зробити для того, щоби наша держава стала Україною нашої мрії. Я впевнений, що те, ЯКОЮ має бутити наша Батьківщина, є значно важливішим, ніж те, хто буде її очолювати.

Ви знаєте, що я ніколи не заявляв про президентські амбіції. Не збираюся робити цього й сьогодні. Влада, як така, мене не цікавить.

Я ніколи не співпрацював із жодними політтехнологами, не обговорював з ними навіть гіпотетичні політичні плани. Ніколи не замовляв соціологічним компаніям дослідження на тему своїх президентських чи інших політичних рейтингів. І взагалі до публікації таких рейтингів ставлюсь стримано. А ще більш стримано – до їх обговорення, оскільки вважаю, що в країні сьогодні є точно більш важливіші речі для обговорення.

Я ніколи не давав жодних обіцянок політикам чи бізнесменам. І, чесно кажучи, з посмішкою ставлюсь до конспірологічних теорій, що, мовляв, мене хтось фінансує чи “веде”, або хтось за мною “стоїть” чи мною маніпулює.

Я є абсолютно самостійною, самодостатньою і фінансово незалежною людиною, яка заробила свої гроші чесною працею. І це, до речі, дозволяє мені, в тому числі, підтримувати тих, хто потребує допомоги. Я надаю таку посильну допомогу регулярно і це приносить мені велике задоволення.

Зокрема, нині я частково оплачую навчання трьох українців у Стенфордському університеті, одному з найкращих вишів в світі. Я свідомо прийняв таке рішення і став ко-спонсором програми Ukrainian Emerging Leaders.

Я, до речі, і сам зараз навчаюсь в Стенфордському університеті, вивчаючи процеси розбудови політичних інституцій, державотворення, економіки, права. І роблю я це зовсім не для того, як декому мариться, щоб “вивчитися на президента”. А для того, щоб мати змогу предметно ставити запитання та висувати кваліфіковані вимоги представникам влади. Так, я ще не став непересічним фахівцем в кожній з цих галузей, але з кожним днем я все більше і більше розумію зміст, форму, а головне, глибину тих завдань, які стоять перед нами.

13 років тому, на самому початку Помаранчевої революції, наша група перервала свій гастрольний тур. Тоді я пояснив свій вчинок так: “Я можу принести значно більше користі своїй країні як громадський діяч, ніж як музикант”. Ці слова резонують мені й сьогодні.

Після Революції Гідності я твердо пообіцяв сам собі, що більше ніколи, ні за яких обставин не буду стояти осторонь тих процесів, які відбуваються в нашій країні. Це – моя справа, як і справа кожного з вас. Це справа всіх громадян України.

Я був би щасливий, якби моє життя було пов'язане з творчістю, з тою річчю, яку дійсно дуже люблю. Дуже хотів би, щоби рівень політичної культури, розвиненість інституцій, державного апарату в Україні дозволяли мені взагалі ні про що інше, окрім творчості, не думати і на цьому концентруватись.

Источник