“Транзитні пасажири” у владі

1














Отже, Бальчуна звільнили. В ефір програмі HARD він збирався десь тричі, одного разу навіть дзвонили з дуже високого верху, щоб поставитися з розумінням…

Однак він так і не наважився прийти і розповісти про свою безпрецедентну боротьбу з корупцією в союзі з братами Дубневичами.

Та й коли прийти? В Україні то майже завжди проїздом. А тепер і зовсім проїхали…

Але пост цей не про Бальчуна. У нього нині нові пісні, Україна була хорошим комерційним проектом.

Пам’ятаєте вірш Лермонтова, який ми вчили в школі?

Смеясь, он дерзко презирал
Земли чужой язык и нравы;
Не мог щадить он нашей славы;
Не мог понять в сей миг кровавый,
На что́ он руку поднимал!

Не наполягаю, що конкретно «зневажають», але не відчувають особливого пієтету – це точно. Судіть самі:

  • багато хто з цих іноземців більшу частину роботи проводить на батьківщині;
  • ті, які покинули Україну, практично нічого не зробили, але і на прощання не розповіли жодної схеми, не назвали жодного прізвища. Значить, були в долі. Інакше чому тільки загальні фрази?
  • ніхто не відмовився від громадянства – значить, з першої хвилини вони вважали себе транзитними пасажирами.

Скажіть, Наталія Яресько або її діти будуть платити за ганебним договором про реструктуризацію українського боргу – на користь американських фондів?

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки