Російський «Сбербанк» і український рейдер Костянтин Паршин хочуть залишити Одесу без хліба

0














Україно-російську війну не даремно назвали «гібридної». Бої йдуть не тільки під Марьинкой і Широкиным. Але і, наприклад, в судах. В зоні АТО країна-агресор щодня обстрілює наші міста і селища великокаліберними снарядами. А в глибокому українському тилу бомбардує їх судовими позовами і виконавчими листами. І ось нещодавно під ударом опинилася Одеса, де ділки з кремлівського банку намірилися захопити підприємство, що забезпечують хлібом більше половини всього регіону.

Уповільнений конфлікт між «Ощадбанком» і компанією «Одеський Коровай» триває з моменту російської окупації Криму. Корпорація «Lauffer», якій належить «Одеський Коровай», ще в 2010 році взяла кредит в «Ощадбанку Росії». Фінустанова, яка належить російському державі, здавалося тоді респектабельним і надійним. За наполяганням банку «Одеський Коровай» виступив поручителем за кредитом. На ці кошти українські пекарі придбали тоді ще не окупованому Криму компанії «Кримхліб» і «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів». Група Lauffer акуратно платила за кредитними зобов’язаннями, бізнес розвивався, майбутнє обіцяло великі перспективи. Але довго працювати на півострові української компанії не судилося. У 2014-му російські окупанти «націоналізували» всі кримські активи, в тому числі і групи Lauffer». Корпорація зазнала багатомільйонних збитків. Але цього агресору здалося мало: російське уряд зібрався пограбувати «Lauffer» вдруге – цього разу руками підконтрольного «Ощадбанку».

І ось в 2016 році банк країни-окупанта подав позов до компанії «Lauffer, в якому зажадали ні багато ні мало – а весь «Одеський Коровай», та ще й Маріупольський мелькомбинат в додачу. Тобто – стежте за руками – спершу влади Російської Федерації дали українській компанії кредит на купівлю хлібозаводів у Криму, потім банально «віджали» ці хлібозаводи при захопленні півострова, а потім ще й вимагали «материкові» активи в рахунок сплати боргу. Чи Не правда, абсурдне нахабство? Господарський суд Києва з цим, зрозуміло, погодився і визнав договори з представниками агресора недійсними.

Але кремлівські рейдери на цьому не заспокоїлися – і подали апеляцію, причому чомусь в Апеляційний госпсуд Одеси. І тут раптово одеська Феміда (українською її в даному випадку назвати важко) стала на бік російських банкірів. Вимоги представників окупантів визнали законними – і проігнорувавши рішення першої інстанції, і численні клопотання юристів групи Lauffer», і звичайну в таких випадках процедуру розгляду апеляційних позовів, і здоровий глузд. Фактично, одеські судді дали «зелене світло» рейдерського захоплення «Одеського Короваю». І поки представники української компанії намагаються відновити законність у вищій інстанції, російські банкіри щосили готуються до силового відбирання одеських хлібозаводів.

Так, за даними достовірних джерел, «Сбербанк Росії» налагодив контакт з Костянтином Паршин – сумно відомим дніпропетровським рейдері, що спеціалізується на «чорному» захоплення харчових виробництв. Паршин прославився тим, що ще в 2007 році за допомогою лояльних суддів фактично монополізував борошномельну промисловість Дніпропетровщини, захопивши найбільші в регіоні ВАТ «Дніпромлин» Благовіщенське хлібоприймальне підприємство.

Повний перелік захоплених Паршин підприємств.

Як бачимо, російський банк обзавівся досвідченим союзником, що набила руку в прибутковому ремеслі «чорного» рейдерства. Коли за справу береться такий «спеціаліст» – у одеситів і маріупольців, які не бажають залишитися без хліба і без роботи, є серйозний привід для занепокоєння.

– Майже дві тисячі наших співробітників забезпечують хлібом більше половини Одеси і не менше третини Одеської області, – коментують загрозу рейдерства на «Одеський коровай» – Підписи в нашу підтримку поставили понад 11 тисяч одеситів. Тому ми сподіваємося, що держава відреагує на спробу захоплення компанії, від якої залежить продовольча безпека України. Не кажучи вже про те, що у нас є всі підстави підозрювати одеських суддів у заангажованості. Дії «Ощадбанку» просто незаконні – страшно уявити наслідки потрапляння такого стратегічно важливого підприємства в руки держави-агресора в розпал війни!

Як бачимо, лінія фронту в «гібридну війну» – це не тільки бліндажі, окопи і блокпости. А пухкий конверт і замовне судове рішення – зброя нітрохи не гірше «граду». Відступаючи з України, державний банк країни-агресора, в «кращих» традиціях кремлівських стратегів намагається відібрати якомога більше українського майна і завдати нашій країні максимальний збиток. Українська армія з великими втратами зуміла зупинити ворога в боях під Светлодарском та Авдіївка. Чи зможуть українські влади зупинити його в тиші суддівських кабінетів?

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки