П’ять головних питань про княжну Анну Ярославну

0


















Нещодавно президент Росії Володимир Путін під час візиту до Франції згадуючи королеву Франції Анна Ярославна, дочка Ярослава Мудрого, назвав її «Ганна, дочка нашого руського князя».

Це викликало небачений за силою вибух емоцій в Києві. Багато вважають, що Путін «вкрав» у України київську княжну. Про це вирішив висловитися і глава МЗС Павло Клімкін і навіть президента Петро Порошенко.

«Історично ми завжди були частиною Європи. До речі, з часів давньоукраїнського князя Ярослава Мудрого і його дочки-киянки Анни Ярославни, яку буквально вчора Путін намагався на очах всієї Європи викрасти в російську історію», – підкреслив президент.

Країна зібрала цікаві факти про те, ким же насправді була дочка Ярослава Мудрого.

1. Хто така Анна?

Анна Ярославна, королева Франції в середині ХІ століття. Дочка князя Ярослава Мудрого, яка вийшла заміж за французького короля Генріха I. протягом дев’яти років (1051-60) була дружиною короля, потім ще дев’ять років – регентом при сина, короля Філіпа I.

2. Як вона опинилася у Франції?

Це був типовий для тих часів політичний шлюб. Франція шукала союзників у боротьбі з Німеччиною, Русь – у боротьбі з Візантією. Так вони знайшли один одного, хоча за мірками тисячолітньої давності обидві держави перебували занадто далеко один від одного, тому реальної допомоги цей союз не дав ні Парижу, ні Києву.

До речі, дві інші дочки київського князя — Єлизавета і Анастасія стали королевами європейських країн. Княжна Єлизавета підкорила серце норвезького принца Гарольда Сміливого, який в юні роки служив Ярославу, і стала королевою Норвегії (у другому заміжжі — королевою Данії). Анастасія Ярославна зійшла на угорський королівський трон. Про шлюби дочок Ярослава Мудрого було вже відомо в Європі, коли французький король Генріх I задумав одружитися на княжні Анні Ярославні.

Причому Генріх I сватався до Ганни двічі. У перший раз, у 1044 році, Ярослав відмовив 50-річного монарха. Другий раз француз приїхав свататися 4 роки тому, і тоді її батько все ж погодився.

3. Яка її роль у Франції?

Анна Ярославна – досить відомий історичний персонаж, однак реального впливу на політику Франції тих років вона не зробила. У перші роки шлюбу вона мала вплив на чоловіка, але потім їх відносини охололи. Її регентство також було формальним, реально країною керував граф Балдуїн V Благочестивий, який також був регентом.

Тим більше, незабаром після смерті Генріха вона вийшла заміж за графа Рауля де Крепі. Він був тоді одним з найсильніших сеньйорів Франції і був непокірним васалом. За однією з версій, Рауль де Валуа закохався в Анну ще коли вона тільки приїхала до Франції, але лише після смерті її чоловіка зізнався у своїх почуттях. Ганна була заміжня за ним 12 років, а після смерті другого чоловіка повернулася до королівського двору.

Втім, в історію Ганна увійшла не стільки за рахунок своїх політичних звершень, скільки за рахунок того, що на тлі тогочасної дикуватої французької еліти вона виглядала зразком освіченості і добродіяння (Київ тоді був одним з найкращих міст Європи). Ганна прекрасно розбиралася в історії, знала кілька іноземних мов, вміла писати, співати і малювати. Саме Анна Ярославна познайомила французів з лазнею і привчила під час прийому їжі користуватися столовими приладами.

До речі, для вінчання у кафедральному соборі міста Реймс привезла з Києва Євангеліє. Всі наступні королі аж до 18 століття, сходячи на престол, давали клятву на цьому Священному Писанні.

4. Була вона російською?

Сама Ганна не зрозуміла б суті спору, який зараз відбувається. Насправді, вся справа у відмінності слова «російський» в російській та українській мовах. У російській мові воно означає належність як до древньої Русі, так і до сучасної російської нації (також, до речі, як і в більшості європейських мов). В українській мові це два різних слова – «руський» і «російський». Втім, суть спору, який виник, не в словах, а в політиці.

5. Чому ділять Анну?

Сьогоднішній суперечка навколо Анни – це відображення глобального спору про історичну спадщину Древньої Русі. Існує три концепції, які ніколи не зійдуться.

Перша – концепція триєдиного російського народу – була панівною в Російській імперії. Вона полягала в тому, що російський народ ділиться на три гілки – великоросів, малоросів (українців) і білорусів, – але всі вони складають єдину націю. Відповідно, Русь їй і належить.

Друга панувала в СРСР і сьогодні є провідною в Росії і, до недавніх пір, почасти приймалась і в Україні. Її суть: під час Русі східні слов’яни становили єдиний давньоруський народ, який потім розділився на три. Відповідно, Русь – колиска трьох народів і трьох держав.

Третя концепція належить Михайлу Грушевському і полягає в тому, що українці – єдині спадкоємці Русі. В даний час вона є панівною в Україні. При цьому вона, природно, не приймається в Росії, яка веде відлік своєї державності також від Стародавньої Русі та князь Ярослав для росіян «наш».

У теж час, визнати, що сучасні росіяни – теж спадкоємці Русі, українська влада зі зрозумілих причин не можуть, та й не хочуть. Тому випадок з Ганною для них зручний привід ще раз нагадати Європі, що Україна і Росія-це дві великі різниці.

Источник