Північний потік: консенсус Москви і Берліна всупереч Вашингтону і Києву

2

Проект будівництва трубопроводу «Північний потік» увінчує собою початок нової ери конфлікту інтересів у Східній Європі, небаченого з 1990х років. Одну з важливих позицій у ньому, безумовно, займає і Україна, адже вона разом з Білоруссю довгий час залишалася транзитним партнером РФ для постачання енергоносіїв у Європу – це питання було стратегічним для Москви, і лише балтійські країни змогли відмовитись від ролі транзитерів.

У тієї ж годину РФ була вимушена створювати новий проект трубопроводу в обхід «поезії слов’янських сестер», з огляду на постійні конфлікти з Києвом та Мінськом, які робили транспортування енергоносіїв усе дорожчим для Москви.

Проект «Північного потоку» – своєрідний економічний і інфраструктурний міст між ЄС та РФ, створення якого невигідне у першу чергу країнам Східної Європи, особливо Україні, Польщі та Білорусі. У тієї ж годину ФРН є ключовими лобістами і бенефіціарами проекту ЄС, що, безумовно не викликає захоплення у держав, які займають відносно РФ принципову, а не прагматично-ситуативну позицію.

Євроструктури вже «висловили занепокоєння», що санкції на РФ з боку США можуть серйозно вдарити по самому Євросоюзові, і у цей момент для багатьох користувачів українського сегменту інтернету відкрились очі на доволі неприємний факт: попри ‘дієві’ санкції і ‘велике’ занепокоєння, ЄС не готовий відмовитися від спільного з РФ профіту щодо одного з найбільших проектів у сфері транзиту останніх років.

Источник