Міша і ведмідь

19

Взагалі-то гумор завжди завіса печалі, якщо це справжній гумор. І іноді це буває важка оксамитова штора, а іноді – легчайшая серпанок. Це коли доводиться жартувати над несправдженими надіями, похованими багаторічними зусиллями, розгубленим обличчям нації.

Указ, який зробив Михайла Саакашвілі апатридом, підписаний тією ж рукою, яка ще пару років тому відчайдушно махала, закликаючи на допомогу всіх, хто реально погоджувався допомогти воюючою країні. А тепер виникає відчуття, що ця рука нам показує зухвало ерегований середній палець, причому не тільки екс-губернатора Одеської області, але і всім жителям України.

І за президентською рукою в цьому ж жесті, яким новоявлений кесар зі своїми сподвижниками вітає наївний народ, піднімається ліс рук.

А ми покірно дивимося на високо підняті середні пальці Насирова, Коломойського і всієї когорти вірнопідданих, які, маючи в кишені паспорти різних країн, зарозуміло віджартовуються від настирливих запитань журналістів.

Відчуття дитячого анекдоту, в якому розвести наївного ведмедя – якщо не подвиг, то мінімум норма поведінки. До речі, у дитячому фольклорі ведмедя і кличуть-то Мішею, як довірливого грузинського екс-президента.

Источник