Гримаса майбутнього: з чином Путіна щось не так

0


















Путін, цілує хлопчика в пупок… Здавалося б, чого тут ще придумувати – ось він, образ майбутнього! Всі ці «слиняві сюжети» на екрані, обсасывающие «образ» вождя, який грає самого себе в кіноепопеї Олівера Стоуна, наводять на думку, що наступним етапом телестриптиза з танцями навколо жердини стануть визнання малахових-корчевниковых в дусі: «Володимир Володимирович, хотів би я опинитися на місці цього хлопчика!». Ну, або, на худий кінець, його пупка, пише Галина Сидорова для Радіо Свобода.

І все-таки впевнена, навіть у самих вірнопідданих пропагандистів закрадається гидка думка: щось не так з образом. Вираз обличчя все більше нагадує зневажливу застиглу гримасу: «Дістали всі!». Ось і на зустрічі з дітьми проговорився: розповідав історію про те, як кремлівські кухаря одного разу замість морських гребінців подали – уявіть собі! – курячі: «Народ у нас нехитрий буває». І як з таким «чином» національного лідера, все далі отрывающегося від «нехитрого народу», працювати на майбутніх виборах?

Не дивно, що «кращі уми» при путінському дворі забуксували: що новенького може зобразити старіючий політик, який намагається знайти «правильні» слова при спілкуванні з публікою? Його-то, в силу першої професії звик не довіряти нікому, навряд чи проведеш 86 відсотками «залицяльників», які соціологічні служби останнім часом, як по команді, знову стали «підтверджувати». І ось вже питання типу «чи достатньо надеги всередині?» проскакують в розмові з робітниками Лебединського Гзк, або – там само – одкровення про «секрети історії», – мовляв, не вбивав синочка Іван Грозний, а знищив репутацію царя, обмовив його перед нащадками підступний папський нунцій. Виглядає, швидше, як привіт нащадкам з путінського цього: адже він сам нікого не вбивав – опричники винні, так заморські супостати обмовляють.

Источник