Доктор Злоч. Повернення імперії міністра-втікача Миколи Злочевського

3

Ще буквально на початку року всім здавалось, що екс-міністр екології Микола Злочевський — у бігах. Насправді ж минулого вересня його зняли з розшуку. А у лютому новини шокували – всі кримінальні справи закрито і екс-міністр повернувся до Києва. Втім, якщо подивитись, як «у вигнанні» розвивався його бізнес, складається враження, що нікуди Злочевський і не тікав.

Злочевський – тричі народний депутат, з 2010 по 2012 р. Міністр екології, а з 2012-го і до Майдану очільник Департаменту економічної безпеки РНБО. У бізнесі найбільше відомий компанією Burisma, третім за обсягом добувачем газу в Україні, та фірмою “Інфокс”, що контролює Одеський водоканал. Злочевський вважався одним із найбагатших міністрів – чого коштували тільки його монструозні маєтки на Дамбі Київського Водосховища, інформує антикорупційний проект Bihus.info.
 
Після Майдану екс-міністр стає героєм 6 кримінальних справ. Він оголошений в розшук. Він тікає з країни. Аби поховати їх лише за 4 роки — правоохоронцям довелось докласти зусиль. Але вони впорались.
 
Веселі похорони
 
Після Революції британські правоохоронці знаходять на рахунках компаній Злочевського гроші незрозумілого походження – 23 млн дол. Британці звернули увагу: гроші Злочевський отримав від Сергія Курченка. Одіозний «младоолігарх» вже був під санкціями ЄС, його гроші чистими вважатися не могли. І тоді британське Бюро по боротьбі з шахрайством звертається до української Генеральної прокуратури за допомогою.

Нажмите для увеличения

 
Після листа британців ГПУ теж порушує власне провадження щодо екс-міністра. Причини ті самі — незаконне збагачення й відмивання грошей.
 
Британське бюро тим часом чекає на відповідь. І отримує її за два дні до суду у Лондоні. ГПУ під керівництвом Віталія Яреми надсилає до Лондону коротку відповідь — офіційно Злочевський не під підозрою. Ця відповідь розвалює британську справу. Лондонський суд знімає арешт з рахунків.
 
І одразу ж ГПУ виносить Злочевському підозру, і розвиває показову активність, і навіть його будинки-палаци арештовують. Окрім його персонального незаконного збагачення, Генпрокуратура і ДФС починають досліджувати його основний бізнес – Burisma – групу компаній з видобутку газу (добуває понад мільярд кубів газу на рік).

Нажмите для увеличения

 
Влітку 2015 року ГПУ, вже під головуванням Шокіна, відкриває справу про незаконне отримання цією групою спецдозволів на видобуток газу. Все мало бути просто. Ось міністр Злочевський, ось Держслужба геології, яку він координує, ось служба видає дозволи на видобуток газу фірмам… самого міністра.
 
Десь рік ГПУ паралельно розслідує і незаконні ліцензії, і незаконне збагачення.

Нажмите для увеличения

 
У 2016 році Генпрокуратуру очолює Юрій Луценко. Справу про незаконні ліцензії ГПУ віддає новоствореному Національному антикорупційному бюро.
 
А от незаконне збагачення Злочевського лишається у прокурорів — і з ним відбувається дивна метаморфоза: провадження стосовно незаконного збагачення персонально Злочевського перетворюється на провадження стосовно ухилення від сплати податків бухгалтеркою компанії «Еско-Північ» Злочевського.
 
Тобто ГПУ мала дослідити законність походження статків Злочевського. Але швидко забула про походження і переключилась на питання – а чи сплатив він з них податки. Сам Злочевський зі справи тихо зникне.

Нажмите для увеличения

 
А тим часом Генпрокурор скликає брифінг і розповідає, що ГПУ порушила нову справу: «Розслідування злочинної схеми по ухиленню від податків на суму близько мільярда гривень за останні 2 роки».
 
Літо і осінь 2016 року проходять в очікуванні доплати мільярду податків. Під час цього очікування ГПУ остаточно втрачає цікавість до самого Злочевського. Справу проти нього особисто — закривають в листопаді 2016-го. Через місяць після закриття цієї справи людину, надзвичайно схожу на Злочевського помітять у ресторані Відня з правою рукою Порошенка — Ігорем Кононенко.

Нажмите для увеличения

 
І якщо є зв’язок між цією зустріччю і подальшими подіями, то вечеря екс-міністра і друга Президента коштувала приблизно 800 мільйонів гривень. Адже у лютому 2017 року Луценко рапортує — все підтвердилось. Злочевський доплатив податки: “Усі 160 мільйонів гривень через тиждень після виходу експертизи були сплачені в бюджет”.
 
Підрахунки за судовим реєстром виводять нас на суму дещо меншу — 130 млн грн. Луценко на брифінгу говорить – 160 млн грн. У відповіді на письмовий запит ГПУ називає 180 млн грн. Але навіть якщо Burisma дійсно сплатила 180 мільйонів, різниця між заявами Луценка вражає.
 
Яким чином мільярд гривень «всох» у 5 разів — невідомо, адже в суді справа не слухалась. ГПУ і Burisma домовились про доплату податків між собою.

Нажмите для увеличения

 
Тим часом кабінетами НАБУ ходило кримінальне провадження щодо отримання Burisma ліцензій на видобуток. Детективи НАБУ розслідували це провадження півтора роки, але в серпні 2017 р. Спеціалізована антикорупційна прокуратура вирішила справу закрити.
 
«Не доведено факту злочину», — коротко прокоментували закриття у САП.
 
Після провалу “кримінального” формату у фірм Злочевського (“Парі», “Техноресурс” і “Надрагаз”) спробували бодай забрати ліцензії на видобуток. Адже Burisma при їх отриманні не оформила всі необхідні документи. Детективи НАБУ встановили це порушення і передали в САП матеріали. За законом, у прокурорів було 6 місяців, щоб подати позов. САП зробила це через 7. І програла усі три інстанції.

Нажмите для увеличения

 
Останнє кримінальне провадження по бізнесу Злочевського ГПУ відкрила і закрила так швидко, що ніхто навіть не почув про його існування. Воно стосується Херсонської нафтоперевалки. Саме за неї Курченко заплатив Злочевському мільйони доларів, які зацікавили британських правоохоронців. Через 3 роки після листа британців, у ГПУ задумались — а як цю перевалку, колись державну, отримав сам Злочевський?

Нажмите для увеличения

Нажмите для увеличения

 
Схема була класична. Злочевський і держава створили спільне підприємство. Держава внесла в нього нафтоперевалку, оцінену в 9 мільйонів гривень. Злочевський мав внести живі гроші — 28 мільйонів, отримати контроль над підприємством і розвивати його. В реальності Злочевський вніс тільки 9 мільйонів. Але як тільки отримав контроль – пустив цей актив по ланцюжку перепродажів між своїми ж підприємствами. В кінці ланцюжка перевалку уже за 256 мільйонів гривень, отримав Курченко.
 
Цю справу непомітно відкрили. І невдовзі так само непомітно закрили. Інкримінували присвоєння майна, але не знайшли складу злочину. Чого взагалі відкривали неясно.
 
Досі тривають ще два кримінальні провадження: НАБУ розслідує історію про тендерний розпил 50 млн грн Міністерством екології при закупівлі послуг із зондування заповідників, а в ГПУ лежить справа про спільну діяльність фірм групи Burisma з державним «Укргазвидобуванням».
 
Але тут правильніше сказати, що ці справи існують. По-перше, визначної активності по них не чутно, по-друге, персонально Злочевському не загрожують: перша згадана поки що стосується його колишніх підлеглих (договір по тендеру підписував не міністр, а його заступник), а друга — компаній. Тобто, з 6 справ довкола Злочевського — і ми, і сам Злочевський, можемо вважати похованими усі 6.
 
І якщо вірити біглому екс-нардепу Олександру Онищенку — похорони ці Злочевський погодив з тим самим Кононенком, з яким екс-міністра фотографували у Відні.
 
«І мені Злочевський жалівся: «Ти уявляєш, ось Кононенко літає, я його прошу, там гроші отримують, нічого не роблять, їм вигідно, щоб я сидів десь вдалині і по мільйончику в місяць з мене брати і не пускати мене. Я хочу глобально все вирішити, щоб справу закрили, щоб я міг нормально повернутися», — говорить Онищенко на записі, оприлюдненому в ефірі програми «Що це було». Ціну “вирішення” Онищенко оцінив у 100 млн дол.
 
Півдюжини кримінальних проваджень, кілька років голосних заяв. Сьогодні у Злочевського не просто все добре. В нього все ще краще, аніж було до.

Новий бізнес старої гвардії
 
Одеська область. Малий Аджалицький лиман. Усе узбережжя його — це порт Южний.
 
Тут приймають вантажі і приватні термінали групи ТІС, і однойменне державне підприємство ДП МТП «Южний». Цілком імовірно, скоро до цих потужних портових груп додасться ще одна. Злочевського. І виросте вона на причалі державного порту.

Нажмите для увеличения

 
«Піщаний причал», офіційно “38й”, “сирота” порту южний. П’ять основних причалів порту — на правому березі лиману. Піщаний — на лівому. Створений він був ще в 70х роках щоб приймати пісок – для потреб самого порту.
 
У 2014 році, доки проти Злочевського відкриваються кримінальні провадження, пов’язані з ним фірми концентрують землю навколо причалу. 80 гектарів, з призначенням “для споруд морського транспорту”, викуповують або орендують 5 компаній.

Нажмите для увеличения

 
Власники цих компаній — сховані в офшорах. Але менеджмент, адреси і телефони — ведуть до Злочевського: фірми очолюють або очолювали менеджери Злочевського, частина з них прописані у головному гнізді бізнесу Злочевського на Рилєєва 10а в Києві, у частини — контактний телефон вказаний номер приймальні “Інфокса”.

Нажмите для увеличения

 
Після того, як земля Злочевського кільцем охоплює причал, у Міністерства інфраструктури виникає ідея. Здати його в оренду. “Комусь”. У лютому 2016 р. Міністерство звернулося до порту за даними про причал.
 
Після цього раптового інтересу цікавість Міністерства зникає на півтора роки. Тим часом державний порт розвиває причал самостійно і отримує з нього понад мільйон гривень доходу.
 
Але в листопаді минулого року Міністерство затверджує Стратегічний план розвитку ДП МТП «Южний». Один з лише трьох пунктів – здача “піщаного терміналу” в оренду. Терміналу, буквально оточеному людьми Злочевського. Кому найвигідніше взяти його в оренду — зрозуміло.
 
Державний порт хоче й далі працювати на об’єкті сам: прогнозують до 17 млн грн додаткового доходу на рік і відтак в лютому цього року звернулися в Міністерством із проханням призупинити процедуру передачі причалу в оренду. Що вирішили нагорі – невідомо, ані компанії з групи екс-міністра, ані Міністерство інфраструктури не прокоментували питання цікавості до причалу порту.
 
Порт в Южному – не єдиний проект групи Злочевського, який розморозився минулої осені, коли екс-міністра та його бізнес зняли з гачка.

Нажмите для увеличения

 
Земельна ділянка в 118 га на околиці села Нові Петрівці вже 10 років перебуває в оренді компанії “Київщина”. Всі 10 років тут не відбувалось нічого, але як і у випадку з портом, минулої осені тут заворушилось. У вересні 2017-го ПАТ «Київщина» затверджує концепцію індустріального парку. Території з інфраструктурою, налаштованою для розміщення різних підприємств. Вже за місяць Мінекономіки офіційно включає “Київщину” до офіційного реєстру. А значить, компанію очікують пільги по податках, мінімальна оренда не землю, ніякого мита на імпорт обладнання, безвідсоткові кредити за рахунок бюджету і бюджетне фінансування.
 
Контрольний пакет акцій в 86% майбутнього індустріального парку через дві компанії — ТОВ «КАМ» і ТОВ «Сталіон Георесурс» — дуже коротким шляхом приводить нас назад до головного офісу вже зовсім не втікача-міністра, а солідного бізнесмена та прогресивного інвестора Злочевського. Йому буде де розгорнутись – у «Київщини» в Петрівцях в оренді ще є сусідня ділянка на 65 га, а після Революції компанії з орбіти Злочевського докупили землі навколо майбутнього промгіганту, довівши загальну площу до 222 гектарів.

Нажмите для увеличения

 
У сільраді Петрівців переконують, що ім’я Злочевського чують мало не вперше. Але на наше прохання сконтактувати з представником фірми – дають контакт Миколи Герасимчука. Він — головний директор головної компанії Злочевського «Інфокс».
 
Ще на кількох менеджерів Злочевського оформлені будівельні проекти в Київській області. Так, в Шпитьках, по сусідству з маєтками віце-президента «Енергоатому» Айдина Айсіна та екс-заступника голови «Укравтодору» Володимира Галушка, ціле поле площею 8 га на березі озера має фірма ТОВ «Златоград-Інвест». Раніше в засновниках значилися дружина й батько Злочевського, нині фірма переписана на Миколу Герасимчука, вже згадуваного вище директора «Інфокса». Земля на кадастрі розграфлена під котеджне містечко.

Нажмите для увеличения

 
Ще 10 гектарів – в сусідньому селі Капітанівка, де вже навіть заклали фундамент дюжини котеджів. Тут три ділянки землі тримають в оренді ТОВ «Ріелтінг Сервіс Лтд» і ТОВ «Фірма «Укрсоюзконтракт». Власник – менеджер Злочевського Марат Ахмєдов. Марат Ахмєдов в поле зору потрапив ще коли Злочевський був міністром екології, тоді фірма Ахмєдова ТОВ «Українські Космічні Технології» постачала устаткування Міністерству екології.
 
Ця ж фірма засвітилася на скандальному тендері на закупівлю послуг із зондування землі – тому, через котрий відкрили кримінальне провадження, що досі розслідує НАБУ. З Ахмєдовим пов’язаний і один скандальний епізодів часів “утікацтва” Злочевського, коли після Майдану його структури спробували отримати землю за два кроки від самого Майдану.

Нажмите для увеличения

 
Єдиний некомерційний проект Злочевського і єдиний проект, причетність екс-міністра до котрого не треба з’ясовувати, розплутуючи клубок компаній та менеджерів, це Храмовий комплекс «Богоявлення» під Києвом. Тут просто на хресті обабіч храму написано – на кошти родини Злочевських.

Нажмите для увеличения

 
«У 1926 р. на цьому місці двом пастушкам, які пасли череду корів, було явлення Господа. В 2011 р. родина злочевських вирішила на цьому місці побудувати храм. Ну чому на цьому місці – один з пастушків Миколай, Злочевський – Миколай Владиславович», — розповідає настоятель храму Отець Олег.
 
Храм добудовують і нині – триває розпис, дозбирують іконостас. У планах – розширення: тут уже закладено фундаменти для облаштування монастиря або богодільні для літніх священників.
 
До речі, про культові місця. У 2014 році на Хрещатику з’явився магазин дорогого взуття. Тут, як у церкві, — ім”я Злочевського просто на вході. Магазин називається ZLOCCI.

Нажмите для увеличения

 
Тоді, три роки тому, поява магазину здавалась неприпустимою. Як може втікач робити бізнес у країні після Революції? Технічно – просто. Взуттям торгують через ФОПа, Ткача Валерія Миколайовича. Ткач – екс-працівник «Інфокса», а нині директора кількох охоронних фірм і за сумісництвом власник того самого будинку на околиці Києва, з котрого щоранку забирають охоронців для маєтків Злочевського на дамбі.

Нажмите для увеличения

 
Але йшлося не про технічний бік, а про світоглядний: як може втікач робити бізнес у країні після Революції? Людина котру вважали втікачем, у цей самий час домовлялася про купівлю землі під порт, родовищ під газ, проектів під індустріальний парк. І, якщо вірити Онищенку, купівлю власних кримінальних справ. Під своє багате планами майбутнє.
 
Джерело: Главкор
Источник