«Чим Патріарх Філарет так «насолив» Кремлю», — Євстратій Зоря

1














Про це на своїй сторінці у Facebook пише архієпископ Чернігівський і Ніжинський, керівник Інформаційного відділу Київської патріархії, секретар Священного Синоду УПЦ КП Євстратій Зоря.

«Нехай знають друзі і недруги:

Скільки Бог дасть сил і можливості – буду стояти на перешкоді усім, хто хоче під будь-якими гаслами перетворити Помісну УПЦ, Київський Патріархат, на клон «УАПЦ»: на маргінальну релігійну організацію без рельного впливу на суспільство, очолювану «патріотами», що тішать свої амбіції, водночас інфільтровану людьми, залежними від Москви.

Чому МП і Кремль так наполегливо 25 років поспіль намагаються прибрати Патріарха Філарета від церковного керівництва в Україні? Під будь-якими гаслами, за різними сценаріями, різними руками, як ззовні – так і зсередини?

Бо там добре розуміють, що Патріарх Філарет дуже ефективно не лише перешкоджає маргіналізації УПЦ КП, але і розширює її авторитет і вплив. Крок за кроком він будує живу і діяльну СТРУКТУРУ. Щоби коли Бог покличе його до Себе – Церква далі продовжила зростання, а не перетворилася на отаманщину в стилі «УАПЦ-2».

Бо Україні потрібна справжня Помісна Церква. Натомість Москві треба, особливо у світлі нинішньої агресії, щоби на місці Київського Патріархату був конгломерат ворогуючих «патріархів» та бажаючих будь-що ними стати.

І вона таких союзників та «корисних ідіотів» шукає. Безперервно і наполегливо. Щоразу помиляючись у розрахунках, ставлячи на тих, хто має амбіції, але не має – і не може для такого шляху мати! – реальної підтримки в Церкві.

Але щоразу наново починаючи свої пошуки. Я бачив і бачу ці потуги.

Тому хотів би нагадати, особливо тим, хто спокушається, історію тих, хто у минулому заради задоволення власних амбіцій був готовий на будь-які альянси та авантюри (як от Масендич або Юрчик) – жоден з таких не досяг успіху.

Я в цілому досить добре бачу, хто і як роками намагається «поховати Євстратія» – бо Євстратій і сам не грає в такі ігри, й іншим перешкоджає, як може. І якби я хотів «спокійного життя» – я би сидів тихенько, щоби не наживати собі ворогів.

Але мені не потрібен спокій, бо це ознака того, що ворогам ти не заважаєш робити їхню злу справу.

Зрештою, особисто для мене немає і ворогів – але ворожих справ проти єдності Київського Патріархату, мотивованих виключно незадоволеними амбіціями «порулити», я не буду толерувати. Від кого б вони не виходили.

Свідомий того, що з часом ненависть до мене через таку позицію та спроби знищити мене будуть лише посилюватися. Але маю надію на Бога. І на підтримку всіх тих, хто зберігає здоровий глузд та справді бажає добра Церкві, а не просто хоче «рулити» нею.

Будемо єдиними – різними, як люди, але об‘єднаними і непорушними як Церква – буде благо всім. А хто вважає, що єдністю можна пожертвувати заради задоволення амбіцій – програЄ і прогрАє.»

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки